Як позбутися ревнощів

Ревнощі – дуже неприємне почуття, воно підступає «хвилею», перекриває всі здорові думки, змушуючи «боятися» втратити кохану людину. І якщо ви людина розсудлива, то, звичайно, вже думали про те, як позбутися ревнощів у своєму житті чи хоча б спробувати мінімалізувати їх вплив на стосунки.

Хто наважиться сказати, що йому абсолютно незнайоме таке почуття, як ревнощі, звичайно, скаже неправду. Немає дітей, які б колись не приревнували маму, наприклад, до сестрички або братика, а тата – до мами. Але душа дитини чиста – вона швидко забуває свої маленькі необґрунтовані образи.

У дорослих все набагато складніше – у них ревнощі набувають зовсім інших масштабів. Як думаєте, існують окрім прямих причин (коли справді факт зради почуттів наочно було викрито) для ревнощів ще й непрямі? На мою думку існують.

Однією з таких причин є вроджені патологічні ревнощі, найбільш погана форма, яка пов’язана із психікою людини. Ви, звичайно, чули історії про ненормальних хлопців чи дівчат, які ревнують свою половинку до кожного прохожого. Відверто кажучи, таким людям може допоїти лише лікар-психіатр, прописавши хороші заспокійливі засоби.

Ще однією причиною є ревнощі, викликані комплексом власної неповноцінності, або невпевненості який виникає після душевної травми, перенесеної через реальну зраду близької людини.

Та все-таки виправдовувати ревнощі в жодному із випадків не можна. Чому? Спробуємо відповісти на це питання, прояснивши , які «сигнали» вона посилає «в космос».

Найперший сигнал ревнощів – це егоїзм. Невже ви думали – любов? В жодному разі. Людина, яка кохає по-справжньому, бажає об’єкту свого кохання лише всього самого хорошого. І навіть коли доведеться поступатися чимось, така людина без зайвих запитань зробить це, лиш би не заважати щастю коханої(го).

Другий сигнал: ревнощі руйнують навіть найбільш міцне кохання. Як вода точить камінь, так і ревнощі поступово точать довіру та взаєморозуміння між людьми.

Неможливо завжди перебувати разом. Навчання, робота, інші справи вимагають від нас спілкування з великим колом людей. І чому ж ваш обранець чи обраниця не можуть з кимось пожартувати, комусь посміхнутися? Хіба від цього вони будуть менше вас любити? Скоріше навпаки!

Якщо ви коли-небудь справді задумувалися про те, як не ревнувати, спробуйте поставити себе на місце тієї людини, якій ви не довіряєте. Ви з відкритою душею звертаєтесь до неї, а вона (або він) при найменшій нагоді починають ставити вам провокаційні запитання: «Хто дзвонив?», «Чому пізніше на півгодини?», «З ким це ти переглянувся?», «Звідки ти її (його) знаєш?» – і так можна продовжувати до нескінченності.

Можливо спочатку ви ще будете намагатися чесно і відверто відповідати на всі питання. Але з часом терпець може урватися… Вам просто набридне по колу відповідати на одні й ті ж «дурацькі» питання. І з часом навіть почнуть закрадатися в голову думки, на кшталт: а чи не приємніше було б, і справді, провести вечір з тією людиною, до якої вас приревнували?

Існує ще один приклад, який повинен переконати вас в небезпеці даного підступного почуття. Ви виправдовуєте себе тим, що,кохаючи когось, боїтеся втратити цю людину – і як тут не ревнувати! Згадайте: речі, які ми дуже боїмося втратити, буквально тремтимо над ними – рано чи пізно обов’язково губляться! Так що ревнощі – це майже гарантія того, що ви не будете все життя разом, якщо, звичайно, не змінитеся.

Спробуйте спочатку хоча б для саго себе встановити: у чому справжня причина вашої недовіри? І якщо все ж таки не знайдете вагомої причини, щоб позбутися ревнощів до «невидимого» або навіть уявного суперника чи суперниці, то мабуть, доведеться звернутися до психолога. Думаю, і без того зрозуміло, що якщо ви справді кохаєте людину, яку ревнуєте, то зробите все, щоб ревнощі вас не розлучили.

Кохайте, а значить – довіряйте! І будьте коханими – нехай довіряють і вам!

*****

А для того, щоб з близькими було все гаразд, потрібно хоча б іноді молитися. Вервиця за спасіння душ, яку можна прочитати навіть онлайн, може стати дуже доречною.

Ваш Олександр Дадак