22.06.2011 Коментарів: 8 0 7173 Переглядів

Егоїзм притаманний кожному

Саме слово егоїзм безумовно відоме усім, без винятку. Але не всі однаково його сприймають, по відношенню до себе. Кожна людина вкладає в це поняття різний смисл. Чому різний? Та тому, що одні вважають егоїзм позитивною рисою характеру, інші – негативною.

Одним з умовних показників егоїзму можна вважати займенник «Я». Кожна людина говорить про себе: я хочу, я візьму, я люблю, я вирішую. Чи вважати це егоїзмом? Мабуть, у хорошому сенсі так. Здоровий, в міру розвинений егоїзм властивий будь-якій особистості. І більше того, без такого егоїзму й особистість може не відбутися.

То що ж це означає, що всі ми без винятку егоїсти? Як би парадоксально це не звучало, але відповідь буде ствердна – так, справді усі.

До речі егоїзм можна назвати двигуном прогресу. Людина ставить перед собою мету і дає собі установку досягти її. Якщо егоїзм у неї в нормі, розвинений і здоровий, то людина буде добиватися своєї мети, враховуючи інтереси інших людей і не завдаючи їм шкоди. Тобто думаючи не лише про власну ціль та вигоду.

Розумний егоїзм не дозволить заподіяти шкоду собі і оточуючим. Така людина не буде переступати через інших, і, як то кажуть, йти «по головах» для досягнення своєї мети. Вона не дасть образити себе і близьких, але завжди піде на розумний компроміс.

Є люди, яких називають безхребетними. Вони не мають своєї думки, а якщо й мають, то не можуть її відстоювати. Вони не можуть досягти своєї мети і ховають своє Я десь дуже глибоко у собі. Інші ж навпаки, в гіпертрофованому вигляді випинають своє Я і йдуть до своєї мети через голови інших, не дивлячись ні на що.

Егоїзм – це риса характеру. Він, як і всі інші якості людини, не дається на генетичному рівні, від народження. Але егоїзм проявляється навіть у немовлят і дітей до року. Значить, за певних обставин, все-таки ця риса може бути і вродженою.

З іншого боку, характер людини безпосередньо залежить і від її виховання. Егоїстичне поведінка може проявитися у людини, як результат виховання або його відсутності. І навіть умови життя можуть розвинути в людині риси, властиві егоїзму. В основному це виявляється у боротьбі людини за життя, коли вона поставлена в екстремальні умови і повинна виплутатися сама. Є така приказка, що прийшла до нас від сусідньої Росії: порятунок потопаючого – справа рук його самого. У такому випадку не кожен замислюється про інших людей і про те, які наслідки для них будуть від його дій.

Якщо підвести деякі підсумки, то можна сказати, що нормальний, розумний егоїзм є інструментом досягнення мети, розвитку особистості, загалом, його навіть можна вважати корисною рисою характеру людини.

Проте егоїзм, перетворений на кредо життя, зведений у найвищий ступінь, який не допускає ніяких думок про когось, окрім себе, до того ж, абсолютно безкомпромісний – є пороком. І він, нажаль притаманний багатьом людям, якщо не більшості, а ще гірше те, що не всі в цьому можуть зізнатися.

Людина, яка думає тільки про себе, може побудувати блискучу кар’єру, але навряд чи зможе знайти своє гідне місце в суспільстві. Швидше за все, вона буде приречена на самотність чи оточена людьми, які не мають нічого спільного з поняттям “дружба“.

Хочеться вірити, що будь-яка людина, як істота розумна, знайде вихід, як впоратися зі своїм власним его.

На десертик пропоную переглянути прикольненьке відео про німецьких будівельників, які, без сумніву, у своїй справі “собаку з’їли” чи доречніше буде сказати “цвях забили”:

Ваш Олександр Дадак

Вам може сподобатися

Коментарів 8

  1. Аntirus
    Червень 23, 14:47 Відповісти
    В більшості випадків егоїсти не досягають своєї мети. Так чи інакше людині потрібна якась підтримка від інших людей.
  2. вов
    Січень 30, 14:39 Відповісти
    Чушь собачья.."эгоистичное" желание автора выпендриться...

Залишити коментар