Нерозділене кохання, та чи варті ті страждання?

Останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що якось аж надто несправедливо влаштований світ. І ще півбіди, що нам не дано вибирати ні часу народження, ні батьків, ні батьківщини … У цьому є якась мудрість … Дивно те, що ми абсолютно не вільні вибирати людей, яких ми любимо. За великим рахунком, навіть наші симпатії й антипатії не завжди залежать від нас. І друзів не завжди ми собі вибираємо, найчастіше все відбувається якось само по собі, іноді і взагалі без нашої участі. А категорія “любові-нелюбові» нам не належить взагалі …

А скількох бід можна було б уникнути, скільки не сталося б злочинів і воєн, скільки сліз не було б пролито, якщо б вирішувати, кого любити, а кого ні, могли ми самі … Але не дано, і дано, по всій видимості не буде …

Любов, напевно, найбільше чудо, дароване людині. У тому випадку, якщо на ваші почуття відповідають взаємністю, з цим твердженням погодитися більш ніж легко. Щастя, яке ми відчуваємо від взаємної любові, взагалі ні з чим на світі не зрівняється. Сьоме небо залишається далеко внизу, коли знаєш, що ти і тебе кохають.

Найбільша біда людства в тому, що так буває далеко не завжди. Нерозділене кохання несе відповідальність за тисячі поламаних доль, десятки тисяч страшних вчинків, суїцидів… І якось сам по собі напрошується сумний висновок: нерозділене кохання – це страшна трагедія у порівняння до якої стає хіба що втрата близької людини. Але чи завжди це так?

Як люблять говорити вчені, хочеться визначитися з термінологією. У поняття «нерозділене кохання» люди, як правило, вкладають різні смисли. Тому, щоб ми правильно розуміли один одного потрібно дійти згоди у тому, що мається на увазі під словами нерозділене кохання.

Спробую пояснити, як-то кажуть на “хлопський розум”. Зверніть увагу навіть на саме словосполучення “нерозділене кохання“. А конкретно – на перше слово цієї фрази. Виходить, що зазвичай кохання розділяється навпіл, і кожна з половинок відкладається десь дуже глибоко в серці людей, які один одного кохають.

Саме коли кохання не розділене навпіл, а цілком і повністю знаходиться в серці однієї людини, воно може називатися нерозділеним. І як би не намагалася людина, яка без тями кохає, віддати хоча б частинку від цілого, об’єкту своєї любові, нічого не виходить. Об’єкт її просто не приймає, бо не хоче або в його серці уже знаходиться половинка (або ціле) кохання до когось іншого. Ось таке, доволі примітивне роз’яснення творення слів “нерозділене кохання”.

Також, відразу хочеться виключити з цієї категорії почуття, які багато хто відчував, відчуває і буде відчувати в майбутньому до своїх кумирів, які зазвичай є більш ніж недосяжні. Яким би не здавалося серйозним те, що ви відчуваєте до Анджеліни Джолі або Джастіна Тімберлейка, більше, ніж на поняття «дитячий садок», це рідко, коли тягне. І проходить зазвичай дуже швидко, й навіть слідів ніяких не залишає. Та ще й в 99 випадках зі 100 ніяк не впливає на подальше життя.

Не хотілося б називати нерозділеним коханням і прояви звичайного боягузтва. Так, це саме про тих, хто мовчки страждає і ніяк не може знайти в собі сили зізнатися коханій людині у своїх почуттях.

По-перше, це безглуздо. Ніхто і ніколи не знає, що відбувається в душі іншої людини. Цілком може бути, що людина, якій ви симпатизуєте відчуває до вас те ж саме, і точно так же боїться у цьому зізнатися. Тільки уявіть собі скільки щасливих шлюбів не відбулося саме через гордість і дурний страх почути у відповідь «ні».

А по-друге, навіть якщо й почуєте «ні», це краще, ніж проливання незліченних сліз. Хоча б уже тому, що не буде ґрунту для будови нових ілюзій. А здоровий глузд рано чи пізно все одно візьме гору ….

Залишається ще одна категорія людей: ті, хто доклав максимум зусиль, щоб зробити своє почуття взаємним, та все одно нічого не отримали натомість. Тільки в цьому випадку їхнє кохання можна назвати нерозділеним. І якщо вже так склалося, що ви потрапили саме в цю категорію, не варто робити з цього трагедію. Як би сумно це не звучало, навряд чи те, що ви відчуваєте, має відношення до справжньої любові, її на Землі не так багато.

Час все розставить по своїх місцях. Потрібно просто почекати. Якщо ураган у вашій душі був просто потягом, закоханістю, дурістю, що вдарила в голову, шаленою пристрастю, повірте, як би не було зараз боляче, все пройде. Не відразу, але пройде. Не варто робити дурниць. І тим більше не потрібно звинувачувати людину, яка не відповіла вам взаємністю.

Постарайтеся просто все забути, не думати, відволіктися на роботу. Все вийде. А якщо вже в вашій душі живе те, що більше ніж ви і належить до справжньої Любові, то це тим більше не трагедія. Справжня любов ніколи не робить людину нещасною, навіть якщо вона і не взаємна. Просто мало хто знає, що це таке.