Вічне кохання

«Кохати і бути коханим» – хто не чув таку фразу?! Навряд чи знайдеться така людина. Адже і молоді, і літні, і люди середнього віку відзначають, що любов – одна з важливих складових успішного і щасливого життя.

Не рідко можна почути наведені вище слова, висловлені в якості побажання комусь або ж, як підтвердження того, про що людина давно мріє. Але можливо, щоб таке побажання здійснилось? Чи вдається людям кохати і відчувати на собі любов близьких?

Без любові немає сенсу жити…

Не дарма кажуть, що той, хто не вірить в кохання, колись сильно кохав і обпікся. Бо зазвичай люди вірять у взаємну щиру любов. Та й що гріха таїти – у людини з народження закладена потребу в любові.

Було помічено, що діти, від яких батьки відмовилися після їх народження частіше хворіють, вони повільніше розвиваються і більш схильні до емоційних і психічних відхилень і все через те, що вони не отримують в повній мірі батьківської любові.

Коли діти підростають і переживають труднощі підліткового періоду їм дуже важливе визнання однолітків. Вони починають відчувати потребу в любові і вперше відчувають, що означає почувати її по відношенню до іншого.

І далі протягом усього життя, людина, яку люблять і яка сама проявляє любов, більш успішна у своїх починаннях, вона охоче береться за нові справи і відчуває задоволення від життя. Саме тому можна сказати, що відсутність любові позбавляє сенсу життя.

Вічне кохання – примарна мрія?

Про те, як довго людина може любити ведеться чимало дискусій. Одні стверджують, що любов витримує всього кілька років, а потім переростає в звичку і прив’язаність.

Інші вважають, що любов може зберегтися на все життя, але сучасні звичаї і тиск громадської думки дуже спотворили погляди людей і негативно позначилися на самій любові і методах її прояву.

А треті хоч і вірять в довговічність кохання міркують розсудливо і не заперечують той факт, що воно має свої етапи розвитку і з часом проявляється по різному.

Можна з упевненістю сказати, що в кожній точці зору є частка правди, але в більшій мірі права саме третя група людей. Адже як би люди сильно не любили один одного, їх любов буде формуватися, і набувати нових форм протягом життя.

Саме тому нестримна пристрасть з часом поступається місцем більш врівноваженим спокійним почуттям, які аж ніяк не свідчать про те, що любов пройшла.

Як зберегти кохання?

Навіть в найміцніших і найпалкіших відносинах бувають труднощі здатні похитнути узи кохання. Для того щоб цього уникнути і зберегти кохання на довгі роки необхідно:

• Ставитися один до одного з повагою. Якщо одна людина поважає думку іншої і шанобливо висловлює свою, то їх кохання буде лише міцніти від того, що вони думають про загальний добробут і не дозволяють собі поводитися з коханою людиною як з кимось стороннім;

• Не звикайте один до одного. Нерідко через роки спільного життя люди все менше і менше замислюються над хорошими сторонами свого обранця(обраниці) і більше схиляються до критики. Щоб зберегти кохання постійно нагадуйте собі, чим ваша друга половинка краща за інших і цінуйте її позитивні сторони;

• Пам’ятайте про потреби один одного. Як би люди не любили один одного вони все одно будуть різними особистостями. А кожна особистість має свої особливості і потреби. Якщо такі відмінності пари будуть враховувати, а не ігнорувати їх, то їх кохання буде зберігатися і викликати почуття подяки;

• Зберігайте свободу. Не секрет, що навіть найближчим людям часом необхідно побути наодинці або відпочити від коханої половинки. Навчіться ставитися до цього як до природної потреби і проводьте іноді час порізно. Тоді ви будете ще з більшим бажанням проводити час разом і більше цінувати можливість бути поруч;

• Хваліть один одного. Добрі слова подяки і похвали ніколи не зашкодять, а навпаки зроблять вас щасливішими. Тому не втрачайте можливість хвалити і запевняти кохану людину в своїй любові.

Так, кохати і бути коханим(ою) – хороша мрія. Але щоб вона здійснилася і не зникла необхідно попрацювати зі свого боку і постаратися зберегти її. Тоді ви зможете зі 100%-ною упевненістю стверджувати, що любов не скороминуща, а вічна!