Вірші про кохання. Випуск 1

Кохання – таке прекрасне почуття, скільки віршів про кохання уже написано, а скільки ще буде написано, просто незліченна кількість. Хочу ще раз подякувати авторам віршів за те, що дали згоду на публікаю своїх ліричних творів у мене на сайті. Далі без коментарів…

На світі ти даремно жив
Її цілунки вже не гріють більше
Любив її як вмів
І цим коханням робив гірше

Засип піском свої очі
Залатай на серці рани
Вона тебе більше не хоче
Бувай лицар,шукай серцю іншої дами

Як зустрінеш кохану
Плюнь їй в очі
Хай знає жадана
Про зраджені ночі

Ще до неба далеко
Залиш свої мрії
Твоя любов-лелека
Полетіла у вирій

Олена Глущук

*****

Сопілки звук лунав казковий ніжний.
збудив її від чарівного сну.
А він приніс кохання і весну
ті звуки були просто дивовижні.
Лукаво Лукаш посміхнувся їй
Заграв для неї пісеньки – веснянки
вона була гарніша від панянки
вона кружляла у веснянці тій.
Вдивлявся довго у красиві очі.
волосся світлячками заквітчав.
і були лиш для них всі теплі ночі
здавалось, її щиро він кохав.
Вона ж його за душу покохала
вродливий був, та йшлося не про те…
Йому любов свою подарувала.
бо мала серце щире – золоте…
Довірливо до серденька тулилась.
вслухалась в його мову і слова.
від щастя і раділа і журилась
лиш з ним щаслива й радісна була.
Не знала Мавка світ людей жорстоких
змінилось все і він її забув
Лишив саму у роздумах .у муках
у забутті лишив її, у царстві сну…
А потім його доля покарала.
і більше він не красень-дикий вовк
Виття його поспати їй не дало.
бо серце її ніжне, наче шовк
Чарівне слово серце підказало.
розчарувала милого свого
Сама ж від розпачу тепер вербою стала
не відреклася від коханого свого.

*****

Запльовані душі гнояться віками,
Лікуються очі від драми до драми.
Твоїми не стануть ці ночі розлуки,
Ховатись не варто,цінуй свої муки.

Не вітер, не буря-життєві тривоги,
Кого з вас цікавлять майбутні дороги.
Живемо секунду,хворіємо вічність,
І штампи на пам’ять,нас стримує звичність.

Кохання-не жертва, кохання-потреба,
Серця ж лише мертві не бачили неба.
Тобою торкнутись до зірки хмільної,
Собою прислухатись мови німої.

Притримай ходу,далі прірва й безодня,
Ти можеш летіти, єдина,не жодна.
Хай подих нестримний й жаги повні очі,
Хто мріяв летіти,той жити захоче.

Олена Глущук

*****

Обрізала темрява світло
В вікні видно хмари із ночі
У серці сонце квітло
Тепер кольору не бачать очі

Хвилини й секунди рахуєш
Нестерпні болі з’їдають коси
За її поглядом сумуєш
Та думки потребують дози

Вона прийде та не врятує
Ти бліднеш і згасаєш щохвилини
Смерть з тобою не жартує
Вона показує німі картини

Тобі дарували кохання
Платили за твоє щастя гроші
Чому ж не цінуєш старання
Не несеш легкої ноші

Не дивляться більш твої очі
І серце вже щиро не б’ється
Її погляд загубивсь серед ночі
І голос з риданням зіллється

Олена Глущук

*****

Змусити тебе пробачити,змусити любити
Не хотіли ми з тобою цього бачити,так хотіли жити
Чути трепет голосу ,серце майже вже не б’ється
Це як збільшувати кожен раз дозу,коли нічого не вдається
За помилку карають,порушення пробачать
За правду вбивають,неправду – не бачать
Стомилося тіло,розгублені очі
Тепер можеш бігти,втікати від ночі
Спіткнешся об камінь, спіткнешся об сльози
Поповзеш потім рачки по битій дорозі
Не протягуй руку,не вір,тільки бійся
Встроми в серце ніж,сиди й тихо смійся

Олена Глущук

*****

Ніжний погляд вартий болі
Теплий дотик вартий сліз
Ти тримав мене в неволі
Ти ходив за мною скрізь

Я тремчу,згасає свічка
Ти мовчиш,погана звичка
Ти – любов,а я тривога
Стала слизькою дорога

Ти підеш,а я впадаю в прірву
З уст коротке слово зірву
Дощ затопить сподівання
Щастя мить була остання

Олена Глущук

*****

Крапля поту,
крапля крові,
музика тихо
і ви вже голі.
Руку за руку,
очі не бачать,
тіло ще хоче,
а серце вже плаче.
Не зупинятись
й вагатись не треба,
ви поряд з раєм,
ви біля неба.

Олена Глущук

*****

Світ закрив перед тобою очі,
Відпусти,не муч,не хочу!
Закричу,так стане легше..
Не кажи,що це все вперше.
Так було сто років тому
Універ, маршрутка й знов додому
Світло згасло у кімнаті,
Жаль що не настільки ми багаті.
Знов намокну ,біжучи до тебе
Ну й води ж на цьому небі!
Поцілунок на прощання,
Обійми, це ж все в останнє!
Ноги спуталися в листі,
Упала в бруд в новім намисті.
Не піднімай,сама устану
Лиш виплутаюся із туману

Олена Глущук