Хлопчик

[singlepic id=223 w=340 h=255 float=left]Перед тим, як ви почнете читати цю розповідь, мені б хотілося нагадати уже доволі банальну, але таку актуальну істину: «Цінуйте те, що маєте зараз».

Одного зимового дня, якраз напередодні Нового Року, я поспішав до супермаркету для того, щоб прикупити подарунків рідним та друзям. Як завжди все відклав на останній момент і довелося скуповуватися за пару годин до дванадцятої.

Було зимно, падав сніг на дув пронизливий холоднючий вітер. Але, на щастя, мій пуховик, Тімберленди, які купив ще 2 роки тому, рукавички та шапка вдало виконували свої функції та захищали мене від холоду.

Побачивши, які в супермаркеті черги, подумки дорікнув собі, що не зробив цього швидше, але все-таки краще було тут відстояти чергу аніж їхати до іншого супермаркету в сніжницю та через затори.

Мимоволі зловив себе на думці, що з кожним роком Різдво все більше мене дратує. От було б добре просто заснути на період свят і прокинутися бадьорим уже після їх завершення.

Тим не менш, я попрямував до відділу іграшок. Та побачивши ціни, мене наче струмом вдарило, як же ми докотилися до того, що наші діти граються настільки дорогими іграшками? Колись, найкращою була іграшка зроблена власноруч, або ж звичайні кубики з дерева, які можна знайти на пилорамі.

По-черзі проходячи кожен ряд відділу з іграшками я помітив маленького хлопчика, приблизно 5 років, який з усією щирістю дитини прижимав до грудей ляльку. Він торкався волосся ляльки та сумно дивися на неї. Раптом маленький хлопчик обернувся до старої жіночки, яка стояла поруч ним, «Бабусю, ви впевнені, що мені не вистачить моїх грошей?»

«Онучку, ти ж знаєш, що в тебе недостатньо грошенят, щоб купити цю ляльку», – відповіла старенька.

Потім вона попросила його зачекати 5 хвилин, поки сама сходить в інший відділ, щоб купити потрібних продуктів і швиденько пішла. Хлопчик залишився і непорушно стояв на місці все ще тримаючи ляльку в своїх руках.

Мені стало цікаво, я підійшов до хлопчика та запитав кому він хоче купити таку красиву ляльку. «Це для моєї сестрички. Вона дуже любить цю ляльку і уже давно хотіла її купити. Вона була впевнена, що цього разу на Новий Рік Дід Мороз принесе її у подарунок.»

Я сказав йому, щоб не переживав, бо Дід Мороз, без сумніву, принесе ляльку сестричці цього року.

Та хлопчик відповів мені сумно: «Ні, Дід Мороз не зможе принести цей подарунок туди, де зараз моя сестра. Я повинен віддати ляльку мамі, щоб вона могла передати її сестричці коли побачиться з нею».

Очі хлопчика були дуже сумними коли він це промовляв.

«Моя сестричка тепер на небесах. А татко сказав, що мамуся також скоро туди попаде і побачить Бога та сестричку. Тому я подумав, що вона може взяти ляльку із собою, щоб віддати там».

Моє серце стиснулося, таке враження що воно зупинилося. Маленьких хлопчик подивився на мене і сказав, «Я попрохав татуся, щоб він не відпускав маму поки. І зачекав доки я не повернуся з подарунком для сестрички».

Промовляючи це він витягнув з кишені фотографію. На фото був він, усміхнений та бадьорий. Хлопчик промовив, «І ще я хочу, щоб матуся взяла це фото з собою для того, щоб вона не забула мене».

«Я люблю свою маму і не хочу, щоб вона покидала мене, але татко сказав, що вона мусить піти, щоб доглядати там наверху за моєю маленькою сестричкою».

Далі все тим же сумним поглядом він глянув на ляльку. Моя рука швиденько потягнулась до кишені за гаманцем, я дістав декілька купюр та скрутив у руці. «А давай спробуємо ще разок перерахувати твої гроші, раптом їх все-таки вистачить?».

«Добре, давай-те» сказав він. «Я сподіваюся, що їх буде достатньо».

Я склав разом гроші які тримав у руці і хлопчикові, причому так, щоб він цього не помітив і прийнявся рахувати. Закінчивши підрахунок виявилося, що грошей було достатньо, навіть трішки більше ніж потрібно.

Хлопчик радісно вигукнув, «Дякую Бозі, що у мене є достатньо грошей на ляльку».

Він глянув на мене та сказав, «Вчора перед сном я просив у Бозі, щоб у мене було вдосталь грошей для ляльки, щоб мама могла передати її моїй сестричці. І Він почув мене.»

«Може тут навіть вистачить грошей і на білу троянду для мами. Знаєте що? Моя мама дуже любить білі троянди.»

Згодом прийшла бабуся хлопчика, і я їх покинув. Закінчив свій шопінг я з абсолютно протилежним, сумовитим настроєм. Постійно думав про цього маленького хлопчика та про те, що він мені розповів.

Пару днів по тому мені на очі попалась газета тижневої давності в якій на першій сторінці була стаття про те, що 7 днів тому п’яний водій на вантажівці протаранив легковушку в якій знаходилися молода мама та її ще зовсім маленька доця. Дитина померла на місці, а маму було госпіталізовано у вкрай важкому стані. Жінка впала в кому і сім’я вирішила відключити її від апарату штучної підтримки життя.

Чи була це сім’я маленького хлопчика я не знав.

Згодом, ще через пару днів після зустрічі з хлопчиком, я прочитав у газеті статтю в якій зазначалося, що молода мама пішла з цього життя. Я не зміг залишити все так, тому, купивши букет білих троянд та довідавшись адресу, я поїхав туди, де жінку проводжали в останню путь.

Вона була в труні, тримаючи красиву білу розу і фотографію маленького хлопчика в руках, а на грудях у неї була лялька, яку мала передати доні. Покидав я те місце плачучи. Я все не міг збагнути чому доля так несправедливо розпорядилась життями мами та донечки. Силу, з якою маленький хлопчик любив свою маму та сестричку, важко навіть уявити. І всього за мить п’яний водій забрав у хлопчика все.

*****

Родить ребенка – это только полдела, его еще нужно воспитать. Особенно трудными будут первые годы. Когда необходимо контролировать планомерность его развития. В таком случае детские весы очень нужная вещь. Они помогут контролировать вес, а соответственно и развитие малыша.

Ваш Олександр Дадак