Дежавю. А з вами таке було?

[singlepic id=236 w= h= float=left]Дежавю – це феномен, який уже багато століть приваблює мудреців, філософів, дослідників та просто пересічних людей. Це й не дивно – адже в цьому явищі присутня нотка справжньої містичності! Пережити абсолютно незнайому подію, водночас ніби згадуючи її – це дорогого коштує. В уявленні античних мислителів уже складалися певні уявлення про цю неймовірну річ. Поки вони намагалися дослідити природу дежавю, люди складали про нього міфи та легенди, серед яких були як зовсім фантастичні, так і цілком реалістичні. Тому точного походження даного явища годі й шукати – всі теорії та гіпотези міцно закутані в хмару легенд, запорошені пилом віків…

Наукових теорій виникнення дежавю існує декілька. Найвідоміша і, на перший погляд, найправдоподібніша з них припускає, що таке відчуття виникає через прискорення обробки інформації головним мозком, який надає відповідні імпульси до пам’яті швидше, ніж наші органи чуття можуть сприйняти реальну навколишню дійсність. Проте, попри всю зовнішню гладкість цієї думки, досліди говорять зовсім протилежне. Мозок не може обробити інформацію, поки не отримає імпульс хоча б від одного органу чуття, а цього вже цілком досить, щоб відчуття дежавю не виникало. Тому першу теорію, на превеликий жаль її поціновувачів, доводиться відкинути.

Друга гіпотеза – раціоналістична. Проте, напевне, вона є аж надто дріб’язковою – згідно до неї, дежавю є нічим іншим, як банальною забудькуватістю. Вона упевнено (на перший погляд) проголошує, що людина забуває усе, з чим уже зіштовхувалася, не звертаючи уваги, а потім згадує, зіштовхнувшись іще раз. Але й тут існує беззаперечний науковий контраргумент: для того, щоб головний мозок згадав щось забуте, навіть якщо воно ще свіже у пам’яті, потрібно майже втричі більше часу, аніж для сприйняття поточної ситуації органами зору, слуху, нюху, смаку чи дотику. Через це відкинути доводиться і другу теорію.

Є ще багато різних версій походження феномену дежавю, проте жодна з них так і не дає впевненого, безальтернативного пояснення цього загадкового явища. Як у Древній Греції та не менш Древньому Римі відомі мислителі сушили мізки над відчуттям дежавю, так і зараз, у двадцять першому сторіччі, вчені та психологи й досі ламають над ним голову, проте не можуть дійти непорушного висновку. Нам же доводиться лише знову й знову переживати це дивне приємно-неприємне почуття й зацікавлено намагатися зрозуміти, чи справді ми вже були на цьому місці, чи справді чули цю пісню, бачили цю людину, чи це просто чергове дежавю – чергова ілюзія…

І перед тим як запропонувати вам відео-десерт, цікаво дізнатися чи ставалось таке з вами? Чи часто вас турбує такий феномен як дежавю? Відповіді залишаємо в коментарях. Ну а на десерт пропоную відео фокусника, який для своїх трюків використовує iPad.

[youtube]LAhP-yLJJ9s[/youtube]

Дану статтю на російській мові ви можете знайти на російськомовній версії сайту або просто клікнувши тут

Ваш Олександр Дадак