Діти та комп’ютерні ігри
24.07.2012 Коментарів: 2 1548 Переглядів

Діти та комп’ютерні ігри

Раніше «важкою дитиною» називали малолітнього хулігана, який цілими днями пропадав на вулиці, а повертався додому з подряпинами та синцями від бійок.

Сучасні діти проводять дуже багато часу за своїм комп’ютером, тихо, не пустують – батькам б радіти, не нарадуватися… Але ж ні: таких дітей зараз теж прийнято вважати «важкими».

Багато сімей мають достатній рівень доходів, щоб дозволити собі придбати для дитини персональний комп’ютер. Це, звичайно, позитивно впливає на розвиток дитини. Діти швидше, ніж дорослі, опановують різні програми.

Освоївши їх і зацікавившись, наприклад, комп’ютерною графікою, дитина може потім продовжити свою кар’єру на цьому поприщі.

Якщо комп’ютер має доступ до Інтернету, дитина може завести свій блог або активно спілкуватися в соціальних мережах, заводячи масу нових друзів, у тому числі і за кордоном.

Не варто однозначно вважати, що комп’ютерні ігри несуть одна шкоду і жодної користі. Навпаки, розумне використання ігор покращує швидкість реакції, розвиває логічне мислення, пам’ять, здатність приймати самостійні рішення. На якому ж етапі безневинна гра переростає в ігроманію?

Коли розвивається ігроманія

Якщо дитина грає в комп’ютерні ігри і одночасно добре вчиться, у неї є багато друзів, вона товариська і захоплюється, крім ігор, ще багатьма іншими речами, – ігрової залежності в такому випадку немає. Іноді батькам здається, що дитина грає занадто довго.

Але всяке захоплююче заняття притупляє відчуття часу – футбол і читання цікавої книги в тому числі. Якщо діти після зробленого зауваження, з легкістю покидають комп’ютер і переключаються на щось інше, значить, вони і справді просто гралися.

Залежність з’являється, коли дитині важко відірватися від гри. Не в сенсі кинути грати і йти мити посуд, а кинути комп’ютерну гру заради мультфільму, спілкування з однолітками, іншими дитячими іграми.

Якщо ви помітите, що у дитини звузилося коло інтересів, вона не спілкується з іншими дітьми (або ж спілкується тільки з учасниками мережевих ігор), коли діти перестають встигати в школі, не хочуть переривати гру навіть для того, щоб поїсти, якщо у дитини спостерігається сухість очей, зниження апетиту і поганий сон, вони стають дратівливим – пора бити тривогу.

Чи може залежність від комп’ютерних ігор пройти сама собою?

Деякі психологи вважають, що є діти з схильністю до ігрової залежності. Часто це діти-аутсайдери. Якщо в дитячому колективі дитина почуває себе невпевнено, якщо до неї постійно чіпляються, вона просто тікає в свій, віртуальний світ.

Адже гра дає відчуття впевненості: можна прийняти будь-який образ, діяти, не рахуючись з іншими, усувати перешкоди шляхом насильства, а в разі помилки, гру можна повторити – адже життів в грі може бути декілька.

Цей затишний світ поступово затягує маленького гравця. Всі проблеми в школі чи сім’ї відходять на задній план, в кров при успіху або невдачі надходить адреналін, який і спонукає повторювати гру знову і знову.

В деяких випадках ігроманами стають і цілком впевнені в собі діти. Вони часто хочуть бути самостійними, але батьки ставлять їх в строгі рамки. У дитини немає своєї «території», де б вона була «господарем життя». Тому такі діти люблять комп’ютерні ігри, в яких вони самі створюють собі власні імперії.

Хоча і говорять, що ігрова залежність буває лише у дітей, наївно вважати, що вона пройде сама собою разом з дитинством.

Комп’ютерних ігор – безліч, а стійка звичка тікати від страшних реалій життя може з часом тільки зміцнитися і перерости в алкогольну, наркотичну або залежність від азартних ігор. Чим швидше почати боротися з дитячою ігроманією, тим швидше вона виліковується.

Що робити з ігровою залежністю?

Як же боротися з дитячою ігровою залежністю? Якщо комп’ютер тільки-но встановлений в дитячій кімнаті, привчіть дитину, що користуватися ним потрібно дозовано (так само, як і дивитися телевізор).

Якщо ви помітили перші симптоми залежності, спробуйте виявити причину – чому дитина надає перевагу віртуальному світу, втікаючи від реального? Не можна допускати, щоб дитина перестала вам довіряти, необхідно підтримувати з нею душевний контакт.

Поцікавтеся, в які саме ігри грає ваше чадо. Можливо, це агресивні кровопролитні «стрілялки»? В такому разі не зайвим буде показати дитину психологу – садистські нахили виліковуються тим успішніше, чим раніше їх почати лікувати. Якщо маленький бунтар проти батьківських табу намагається побудувати свій світ, тоді варто задуматися: а може дати дитині свободу в цьому, справжньому світі?

Приказка «клин клином вибивають», можливо, буде більш ніж доречною в тому випадку, якщо честолюбна дитина з усіх сил намагається виграти гру або піднятися на більш високий рівень.

Адреналін, який активно виділяється в кров спонукає дитину проявити свої напористість, кмітливість, лідерські якості. А згодом ці ж якості діти можуть проявляти і в дорослому житті.

 

******

З іншого боку, комп’ютерні ігри та діти – це лише одна із проблем із якою ви можете зіткнутися. Ще одним важливим питанням для батьків є те, як влаштувати дитину в садочок. Зараз в Україні черга для запису дитини в дитсадок складає 1-2 роки, тому думайте про це заздалегідь.

Вам може сподобатися

Коментарів 2

Залишити коментар